Остеопороз є системним захворюванням скелета, що характеризується зниженням маси та якості кісткової тканини, що призводить до підвищеної
ламкості кісток. Зазвичай це захворювання залишається безсимптомним протягом тривалого часу, та його першим симптомом є низькоенергетичний чи остеопоротичний перелом. Перелом відбувається під впливом невеликих зусиль, під час яких не повинен шкодити здоровій людині. Остеопороз вражає переважно жінок у постменопаузі та чоловіків старшого віку. За оцінками, кожна третя жінка у світі та кожен п’ятий чоловік старше 50 років зазнають остеопоротичних переломів. В Україні на це захворювання страждають майже 2 мільйони людей старше 50 років.
Фактори ризику
Основні фактори ризику розвитку остеопорозу включають:
- генетичну схильність;
- жіноча стать;
- літній вік;
- низька маса тіла,
- біла або жовта раса.
Розвиток остеопорозу також може бути викликаний гормональними порушеннями, захворюваннями травної системи, дихальної системи, нирок та деякими ліками (особливо глюкокортикоїдами). Крім основних факторів, існують також фактори, що модифікуються, пов’язані з дієтою і способом життя. Дієтозалежні фактори:
- Дефіцит кальцію – у людей похилого віку потреба в кальції становить 1500 мг/день, тоді як типова польська дієта покриває їх на 40-60%. У разі дефіциту кальцію в раціоні його забирають із кісток, що призводить до остеопорозу.
- Дефіцит вітаміну D3 – у нашій широті недостатня кількість світла в осінні та зимові місяці сприяє потребам у зовнішніх добавках.
- Дефіцит білка – нестача білка у молодих людей викликає розлад засвоєння кальцію, а у літніх людей – збільшення втрати кісткової маси.
- Стимулятори – куріння та вживання великої кількості кави збільшать виведення кальцію із сечею, тоді як помірний алкоголь вплине на метаболізм кальцію, але хронічний алкоголізм призведе до дефіциту кальцію та вітамінів D та K.
Діагностика остеопорозу
Діагноз ґрунтується на виявленні низькоенергетичного перелому незалежно від мінеральної густини кістки або на підставі показника T-Score – відношення мінеральної густини кістки суб’єкта до середньої густини кістки молодої людини. Коли індекс досягає T-2,5 – ми маємо справу з остеопорозом [T-показник повинен бути більше -1 у здорової людини (діапазон T-показника між -1 і -2,5 вказує на остеопенію, тобто на межі остеопорозу). Коли обидва критерії виконані, виражений остеопороз виражений.
Типи остеопорозу
Є два типи остеопорозу:
Тип А– зазвичай зустрічається у людей віком від 70 до 75 років, що характеризуються зниженою мінеральною щільністю кістки, і переломи найчастіше локалізуються в хребті та проксимальному відділі стегнової кістки. Завдяки антирезорбтивному лікуванню частота переломів зменшується приблизно 30-50%.
Тип B – характеризується зниженою якістю кістки, з нормальною або трохи зниженою щільністю, зазвичай проявляється у віці від 55 до 65 років і нагадує постменопаузальний остеопороз. При цьому типі перелому найбільш поширеними є зап’ястя та хребці. Через свою вторинну природу антирезорбтивне лікування часто не дуже ефективно.
Лікування остеопорозу
Лікування остеопорозу спрямоване на підвищення мінеральної щільності кісток за рахунок використання вищезгаданих антирезорбтивних препаратів та стимулювання утворення кісткової тканини, зменшення контакту з факторами ризику та запобігання падінням. Препарати першого вибору включають бісфосфонати. Вони викликають пригнічення резорбції кістки остеокластами і довели загоювальний ефект у профілактиці переломів. Крім того, рекомендується підтримувати високе споживання у щоденному раціоні:
- кальцій (близько 1200 мг/день),
- білки (1,2 г/кг м/добу),
- магній (300 мг/день)
- калій (близько 3500 мг/день).
Крім того, необхідно доповнювати вітамін D у високих дозах. У разі вторинного остеопорозу ефективне лікування основного блоку є важливим елементом. Якщо пацієнт приймає препарати, які сильно працюють з остеопоротічей, рекомендується обмежити їх максимально можливою мірою або припинити.
Фізична активність та остеопороз
Людям з остеопорозом або остеопенією рекомендується виконувати вправи з обтяженнями для всіх основних груп м’язів середньої інтенсивності з пстатечним прогресуванням. Для протидії падінню рекомендується проводити еквівалентні тренування з рівнем складності, що відповідає функціональному стану, під наглядом фізіотерапевта. Крім того, важливо підтримувати фізичну форму та працездатність тіла за допомогою регулярних аеробних вправ – походів, їзди на велосипеді, а також повільного та обережного бігу.
Задовільні результати поліпшення параметрів щільності кісток також можуть бути отримані за допомогою регулярної практики йоги. З іншого боку, не рекомендується переміщати та зберігати спосіб життя, який, незважаючи на обмеження ризику падінь, сприяє вимиванню кальцію зі скелета. Вправи на полегшення та вправи у воді також не повинні бути основою терапії, вони можуть використовуватися лише як додатковий елемент при лікуванні інших захворювань. Щоб уникнути остеопорозу, слід пам’ятати про профілактику у вигляді збалансованої дієти та рухів. Однак, якщо ми страждаємо на остеопороз, ми повинні використовувати всі рекомендації фізіотерапевта та лікаря. Завдяки цьому ми обмежуємо вимивання кальцію з кісток та запобігаємо подальшому прогресу захворювання.
